КЗ "Багаточернещинський ліцей" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області

Одні вважають, що потрібно починати готувати малюка з трьох років, інші - за рік до вступу до школи. Але взагалі-то усе дошкільне життя дитини - це і є підготовка до школи. Найголовніше - не впадати в крайності. Не перестаратися із заняттями, викликавши заздалегідь відразу до вчення. Але і не пускати усе на самоплив, сподіваючись, наприклад, на вихователя дитячого саду. Оцінити розвиток майбутнього першокласника можна самим або проконсультуватися у дитячого психолога. Спеціальні тести для діагностики готовності до школи зараз цілком доступні, продаються у багатьох книжкових магазинах. Але одна окремо взята методика не дозволяє повністю оцінити усі сторони розвитку дитини. Та все ж така перевірка покаже, над чим варто ще попрацювати до 1 вересня.

- розвиток пам'яті (норма при запам'ятовуванні 10 слів - 6 і більше слів);

- розвиток мови (багатство словника, здатність скласти розповідь за малюнком, переказати почуте і так далі);

- довільна увага (уміння працювати над учбовим завданням впродовж 10 хвилин, не відволікаючись);

- готовність руки до письма (треба скопіювати нескладний малюнок, нескладну фразу);

- уміння діяти по інструкції (намалювати візерунок по клітинках під диктування, скласти візерунок з кубиків за зразком);

- просторову орієнтацію (уміння назвати, де знаходиться предмет - справа, ліворуч, за, над, під і так далі);

- елементарні математичні навички (порядковий рахунок до десяти, прямий і зворотний; уміння вирішити не складне завдання за допомогою предметів).

Оцінюють також, що притягає дитину в школі (можливість отримати нові знання або чисто зовнішні атрибути - новий рюкзак, цікавий пенал і тому подібне); як він контактує з незнайомими дорослими і дітьми; який у нього особистий темп роботи і багато що інше. Дитину вважають неготовою до школи, якщо він:

- налаштований виключно на гру;

- недостатньо самостійний;

- надмірно збудливий, імпульсивний, некерований;

- не уміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;

- мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнювальне слово для групи знайомих предметів та ін.;

- має серйозні порушення мовного розвитку;

- не уміє спілкуватися з однолітками;

- не хоче контактувати з дорослими або, навпаки, занадто розв'язний.

При будь-якому рівні готовності ваша дитина буде прийнята в перший клас.

Зазвичай, коли говорять про "шкільну" готовність малюка, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток. Але є ще одна, не менш важлива сторона. І пов'язана вона з психологічною підготовкою дитини. Ось на які моменти варто звернути увагу.

- Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми - і дорослими і дітьми. Давайте малюкові можливість попрактикувати у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.

- Деякі діти губляться, не маючи навички "виживання в натовпі" (зайдіть у будь-яку школу на зміні). В якості тренування час від часу можна узяти сина або дочку на великий розважальний захід, відвідати з ним вокзал, проїхатися в громадському транспорті.

- Не секрет, що не завжди оточення доброзичливе і повне розуміння. Учіть дитину не розгублюватися, коли тебе критикують або - дитячий варіант - дратують. Готуйте його до того, що в школі він може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто, удома важливо мати досвід і похвали, і осуд. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особі в цілому, а конкретному вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не занадто високу оцінку учителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.

- Важливо для дитини уміти висловлювати свої потреби. Удома оточення розуміє його з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від учителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організовуйте такі ситуації, коли йому треба попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитину.

- У школі малюк нерідко потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи постежити за ним в іграх, що включають момент змагання, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі і тому подібні ситуації?

- Старайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагала постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці учитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок в роботі - хваліть за готовий результат.

- Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати впродовж певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливої, рухливої дитини. Поступово він звикне до того, що вищати і носитися можна в певний, "шумний" час. Тоді буде здатний і в школі дочекатися перерви.

- З перших днів ваш першокласник почуватиме себе упевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчите правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відлічувати потрібну кількість клітинок і т. д. - Варто пам'ятати ось ще про що. При вступі до загальноосвітньої школи дитина не зобов'язана уміти читати, писати або рахувати. Та все ж новий важливий період у своєму житті краще розпочинати з відчуття "Я можу робити ось це і це", чим з відчуття "Я не умію нічого, що уміють інші діти".

Багато хто, захоплюючись своїм унікальним чадом, намагається швидше спровадити того в школу. Але чи готова дитина перейти у важкий світ навчання, коли цього хоче батько? Які наслідки можуть виникнути в результаті несвоєчасного відправлення дитини у світ працьовитості і відповідальності? І в якому все-таки віці краще відводити вашого малюка в школу?

До 6-ти років, як відомо з курсу вікової психології, багато дітей по своєму психічному розвитку все ще залишаються дошкільнятами. Діточкам цього віку частенько властиво мимовільна увага, тобто дитина запам'ятовує тільки те, що йому цікаве. До того ж вона нездатна довго концентрувати увагу на одній діяльності, наприклад, слухати урок більше 10-15 хвилин. Поки що провідною діяльністю цього віку є гра, тому приходити в школу дитина буде, тільки для того, щоб грати і розважатися.

Крім того, у шестирічних дітей дуже завищена самооцінка, внаслідок цього будь-яке зауваження з боку учителя, наприклад, «ти зробив помилку», сприйматиметься як висловлювання «ти поганий», що може спричинити конфлікт з дорослим, а згодом і з однолітками.

7 років - це період соціального народження «Я» дитини. В цей час зазвичай відбувається переоцінка цінностей. До цього віку дитина починає до усього відноситися серйозніше: навчання переходить на перший план, відсовуючи ігри на другий. Тепер малюк здатний спокійно сприймати зауваження дорослих і легко спілкуватися з однолітками, оскільки його самооцінка стає адекватнішою.

І, проте, не варто робити поспішних висновків, дитину можна і треба вести в школу в тому віці, коли у нього сформувалися три сфери, що показують готовність дитини до школи:

1. Інтелектуальна сфера.

2. Мотиваційна сфера.

3. Сфера довільності.

Це дуже важливий показник, пов'язаний з розвитком уявних процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати і класифікувати об'єкти, визначати причинно-наслідкові зв'язки і робити висновки. Існує безліч методик і ігор, за допомогою яких можна визначити інтелектуальний розвиток дитини. Але, навіть якщо вона, наприклад, здатна вивчити усі байки Крилова, все одно не варто вигукувати: «Моя дитина - вундеркінд»! - і відразу тягнути її в школу. У деяких дітей сильно розвинений вербалізм - високий рівень мовного розвитку і хороший розвиток пам'яті при недостатньому розвитку сприйняття і мислення.

Дитина молодшого шкільного віку має неймовірну пам'ять, а якщо у неї ще є бажання до навчання, малюк вбиратиме інформацію, як губка. Не можна плутати просте бажання дітей ходити з різноколірним рюкзаком, красивими ручками і пеналом з дійсним прагненням до «серйозних» занять і «відповідальних» рішень.

Довільність дій, тобто коли дитина сприймає не лише те, що хочеться, але і те, що потрібно, а також уміння наслідувати правила і вказівки дорослого.

Тільки при сукупності цих трьох сфердитину можна відводити в школу. Але частенько у багатьох дітей шестирічного віку відсутня одна або навіть усі ці сфери. І тільки якщо у малюка спостерігається підвищена інтелектуальність, мотивація і довільність, означає, незважаючи на свої молоді роки, він повністю готовий до навчання!

Що робити, якщо батьки, ще не знаючи про існування цієї статті, відправили свого шестирічного нащадка в школу? Невже хапатися за голову і швидше бігти визволяти його звідти? Не варто квапитися, адже існують ще певні медичні показники, що визначають готовність дитини до навчання в школі.

Якщо у нього:

- знижується вага;

- знижується рівень гемоглобіну в крові;

- знижується гострота зору;

- з'являються головні болі;

- спостерігається невисока працездатність;

- є присутньою підвищена тривожність;

- проявляються неврози,

то він ще зовсім не готовий до шкільного життя.

Якщо ж таких ознак не спостерігається, значить, він зміг успішно адаптуватися в новому середовищі.

Отже, не варто квапитися передчасно відводити дитину в школу. Краще подумати і проконсультуватися сто разів. Адже замість повноцінних знань малюк може отримати серйозний удар по психіці і заробити справжнісінький комплекс неповноцінності.
Підготовка та мотивація дітей до школи: 10 порад для батьків

Під вікнами будинку літньої людини залюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині

перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушували його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він придумав, одного вечора він вийшов до дітей і сказав: «Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень». Можете собі уявити реакцію дітей?! Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені.

На наступний день господар будинку вийшов знову до дітей та сказав: «Знаєте діти, сьогодні мої

обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні». Діти взяли гроші, але грали і кричали

вже з меншим ентузіазмом.

Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: "Приходьте завтра, я вам

дам по 5 копійок. На це діти відповіли: "Та ви що ми не будемо бігати і кричати за 5 копійок. Так

цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

Про що ж ця історія?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»), перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її.

Все дуже просто. Мотивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.

Ваше завдання - не тільки лише «загартувати» своїх дітей у той час, як вони стають старшими, а й мотивувати використовуючи, як зовнішню мотивацію так і внутрішню. Різні подарунки, обіцянки, винагороди: мобільний телефон, мр3-плеєр, велосипед, комп'ютерні ігри. Це все відноситься до зовнішніх мотиваційних факторів. Нижче подаються кілька порад, як допомогти вам як мотивувати дітей до школи:

1. Підтримуйте внутрішню мотивацію дитини, шляхом заохочення позитивних здобутків. Не треба концентрувати вашу увагу тільки на його негативних діях або поганій поведінці.

2. Намагайтеся постійно обговорювати з дитиною, важливість школи та освіти.

3. Запитуйте вашу дитину, як пройшов його день у школі. Переконайтеся, що вона вам розповідає подробиці.

4. Запитуйте та цікавтеся: чи задали йому домашнє завдання або якийсь проект в класі, який він повинен виконати

5. Якщо у вашої дитини немає ніякого домашнього завдання, впевніться, що вона витрачає по крайній мірі 30 хвилин на вивчення уроків, тобто прививайте звичку працювати.

6. Поговоріть з вашою дитиною про ознаки її прогресу, який він досягнув. Якщо необхідно, похваліть, якщо справи йдуть не найкращим чином то намагайтеся пробудити в ньому внутрішню мотивацію через пояснення, що для неї так буде краще.

7. Підтримуйте вашу дитину, та поясніть, що потрібно прикладати більше зусиль,якщо вона погано здала якийсь іспит або тест.

8. Якщо у вашої дитини проблеми в навчанні, йому необхідна додаткова допомога вчителя або домашнього репетитора.

9. Поговоріть з його вчителем про особистий підхід до вашої дитини, який може більше підходити вашій дитині, якщо ж у нього або в неї є проблеми в навчанні.

10. Найголовніше: регулярно будьте в постійному контакті з дитиною та вчителями вашої дитини, які стежать за успішністю та поведінкою вашої дитини у школі. Та й пам'ятайте перед вами не нерозумна істота, яку можна примусити і все буде добре, перед вами людина, якій треба намагатися пояснювати необхідність навчання та праці над собою

Часто доводиться чути: "Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах - батьки, сім'я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?" Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки зазвичай сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад - ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) - не можуть замінити сім'ї, сімейного виховання.

ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою - і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ

Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання і письма. І правильно чинять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім'ї.

Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує впевненість батьків у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо першокласник старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов'язків.

Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

ВЧИМОСЬ ЧИТАТИ РАЗОМ

Спробую зробити певні висновки. Важливо не лише навчати читати, а й розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не тільки навчати писати, а й сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців; розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення.

Усі знають, як важко навчитися читати. Потрібно вчити літери, навчитися разом вимовляти склади, потім - слова, а згодом читати речення, тексти. До того ж прочитане треба зрозуміти, запам'ятати, зуміти відтворити.

Дитині все це дається дуже складно. Тим паче, що шестирічки приходять до школи з мінімальним багажем знань, загально-навчальних умінь і навичок. Про читання не може бути й мови: у кращому разі діти знають половину алфавіту.

Як допомогти дітям? Адже читання - основа всього подальшого навчання. Безперечний факт, що діти мають бажання вчитися, але зацікавлення поступово згасає, якщо зникає елемент новизни, якщо дітям не цікаво. А оскільки сам процес оволодіння навичками читання не з легких, то в дитини взагалі можуть "руки опуститися".

Отже, допомогти дитині вивчити звуки і літери повинні батьки. Вчіть зі своїми чадами спочатку всі голосні звуки і літери, якими їх позначають; потім приголосні. Це дає позитивний результат.

Проте тут виникає нова проблема - дітям важко утворювати склади, слова. Щоб полегшити цей процес, зробити його цікавим, раджу батькам бавитися з дітьми в ігри. Ось наприклад: "Мама - літера велика - малу доню загубила", "Стань звуком, відгукнись". Багато часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі, вчіть їх читати в русі й не забувайте про дитячі ігри. Під час прогулянок малюки мають змогу милуватися природою, помічати зміни, відчувати органічну єдність із навколишнім, словесно оцінювати об'єкти. А по-друге, діти не стомлюються, не сприймають процес навчання як щось важке, нецікаве, примусове.

ДО ЗНАНЬ БАВЛЯЧИСЬ

Спілкування та навчання дітей через гру розвиває мислення, вміння будувати запитання та давати на них відповіді, збагачує словниковий запас.

У школі шестирічна дитина - молодший школяр, і, як відомо, основою її діяльності стає навчання. Саме тепер, на порозі дошкільного віку, місце гри ще доволі стійке: об'єктивно - це основа для оволодіння навчальною діяльністю та соціальною роллю учня, суб'єктивно - вона приносить дитині радість, сприяє психологічному комфорту. Рекомендую в цей період батькам використовувати різноманітний практичний матеріал: вірші, скоромовки, загадки, які сприяють формуванню навичок свідомо добирати слова, чітко і правильно вимовляти, крім того, збагачують словниковий запас. Виконання вправ розвиває пам'ять, мислення, допитливість заохочуватиме до пізнавальної діяльності.

Використовуйте "Веселу абетку" - короткі образні вірші, які допомагають дітям швидше запам'ятати літери та відрізняти їх за зовнішніми знаками. "Літери-чарівниці" допоможуть з'ясувати, що заміна однієї або кількох букв змінює значення слова (рак - рік). Це завдання цікаве тому, що має емоційне забарвлення. Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте - це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах...

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.

3. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.

5. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок" та таке інше. У дитини попереду - важка праця.

7. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - з 15 до 17 години.

12. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

13. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І півріччі краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.

14. Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.

15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

17. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

18. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

19. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У Іпівріччі дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.

20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини - одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.

21. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.